Тра 31

азбукове королівство

http://www.facebook.com/pages/

Тра 31

17.jpg

http://drabyna.org/drama/

Тра 31

15.jpg

http://drukval.com/

Тра 31

14.jpg

http://n.kurbas.lviv.ua/

Тра 31

13.jpg

http://agrafkastudio.com/

Тра 31

читомо

http://www.chytomo.com/

Тра 27

“АКОЛАДА – сторінки музикантів України”

10.jpg

http://www.akolada.org.ua

Тра 26

2 квітня , в Донецьку урочистим гала-концертом завершився VIІ – й Міжнародний конкурс артистів балету та хореографії ім.Сержа Лифаря. Конкурс був заснований Юрієм Станішевським(1936-2009) – вченим, дослідником  світового й українського хореографічного мистецтва, автором численних монографій і публікацій. САМЕ ВІН відкрив ім`я видатного киянина Сергія Лифаря для широкої аудиторії шанувальників балету на Україні. Адже за радянської влади його ім`я було заборонене і геть зтертe з історії балетного мистецтва. Перший конкурс відбувся в Києві в 1994р і проводився раз на два роки. З того часу в Києві пройшло 6 конкурсів, кожен з яких був цікавим по-своєму, і на кожному було відкрито багато  яскраих талантів, більшість з яких вже стало відомими в світі атристами і справжніми зірками, які працюють на найкращих світових театральних сценах, наприклад : Анастасія Волочкова ( Росія, золота медаль серед артистів старшої групи на ІІ – му конкурсі), Іван Путров (Україна, золота медаль серед молодшої групи на ІІ – му конкурсі), Ярослав Саленко (Україна, Гран – прі на V – му конкурсі), Раду Поклітару ( Молдова, золота медаль на IV – му конкурсі серед хореографів)та інші.
 Незважаючи на великий успіх і визнання конкурсу в світі, в 2006 році в Києві пройшов останній VI-й конкурс, після якого його було закрито на довгих 5 років. І от, на радість всіх шанувальників цього прекрасного мистецтва, народний артист України, справжня зірка світового балету Вадим Яковлевич Писарев ініціював і доклав усих зусиль аби відновити конкурс вже на нових  теренах Донеччини. Він є натхненником і художнім керівником цьогорічного конкурсу.
  Я завжди мріяла попасти бодай на Гала – концерт конкурсу  у якості глядача,  але я навіть не могла уявити в найсміливіших фантазіях, що колись моя мрія здійсниться ще й в такому фантастичному вигляді – бути не просто глядачем, а мати можливість відвідати конкурс в якості журналіста від нашого журналу. А це – перш за все, зваблива можливість потрапити за лаштунки, під час репетицій і конкурсних виступів. Це можливість задати будь – які питання учасникам, педагогам, членам журі. Вражень дуууууууууууууууже багато!!!!!!!!!!! Тому наразі хочу поділитися бодай найяскравішими з них.
 Отже, що мене вразило:
1. Організація суто побутового, але такого важливого питання, як поселення. Звісно те, що високоповажне жюрі поселили в крутому готелі річ звичайна, а от що всім учасникам і пресі було надано житло, і не де небуть на околицях міста, а в самому центрі, біля театру  – це дійсно классно! Я , наприклад, жила зі своєю колежанкою – кореспондентом групи глянцевих видань Тетяною Омельченко в арт- готелі “Ліверпуль”. Дизайн готелю присвячений “Бітлам”. Біля входу в подвір`я, яке веде безпосередньо до готелю, розмістилася бронзова “Четвірка”, яка грає свої безсмертні твори, і які дійсно звучать з динаміка цілодобово. Інтер`єр готелю теж дуже музичний, скрізь по стінах розвішані старі платівки і фотографії Пола, Ленона. Харісона та Рінго Стара. Ну іще всілякі цікавенькі штучки які доповнюють загальний дизайн.
 Крім поселення, було видано пластикові картки, з певною сумою, яка щоденно поповнювалась, і за яку, в foodmarket-і цього ж готелі можна було поїсти. Це теж маленький нюанс, але погодьтеся дуже приємний, адже мені вдалося заощадити кругленьку суму!
Знаючи, що журі складалося з 15 осіб з різних країн, учасників на першому турі було близько 160, плюс їхні педагоги, преса, уявіть собі яку організаційну рлоботу треба було провести!!!!!!!!!! Я думаю, що в сфері культури, я маю на увазі заходи пов`язані з високим мистецтвом, а не з шоу – бізнесом, таке зустрінеш не часто!

2.Піля того як я розібралася з житловими умовами – пішла до театру, власне на місце де все відбувалося.
Найбільше мені сподобалось те, що я могла спілкуватися з ким завгодно, хто був вільним на даний момент. Я мала справді щасливу нагоду поговорити з такими професіоналами, зірками балету які наразі вже виховують нових зірок, як – Косманов Султан (видатний викладач класичного танця для хлопців в Казахстані, старший викладач в академії мистецтв ім. Жургенева, та Алматинського хореографічного училища ім. А.В Селезньова). Сам учень Юрія Григоровича,  Султан Жолдибаєвич  виховав танцівників, які стали славою казахстанського балету, переможцями багатьох міжнародних конкурсів. Його учні на цогорічному конкурсі Лифаря, окрім Гран – прі, яке дістав Андрій Писарев, взяли всі призові місця в різних категоріях. Тобто казахскі хлопці “видали класс” і взяли трете, друге і перше місця, повторююсь в різних категоріях! Звісно, окрім них було ще багато переможців і дипломантів з України, Молдови, Росії, Грузії, Японії.
Отже, Султан Косманов, Андрій Глазшнейдер ( в свій час був солістом в Московському музичному театрі ім. Станіславського, а наразі працює у Львівському училищі культури. Його учениця – Ярина Котис стала дипломанткою конкурсу в молодшій категрії), Смагулов Бахіджан ( в минулому блискучий танцівник, лауреат багатьох міжнародних конкурсів, володар спеціальної премії “найкращий партнер” (Варна 1992 р.), народний артист Татарстана і Казахстана. На VII -му конкурсі ім.С.Лифаря в Донецьку  його учениця Христина Андрєєва стала володаркою срібної медалі в старшій категорії), відома не тільки в Києві а далеко за межами України  хореограф, критик, мистецтвознавець, перелік численних нагород якої займе добру частину сторінки – Алла Данилівена Рубіна, Володимир Каракулєв (в минулому соліст Большого театру, прем`єр балетної кампанії в Дюсельдорфі, який був запрошений на цьогорічний конкурс в Донецьку давати майстер – класи) усі ці люди, видатні і цікаві особистості, на моє прохання розповідали мені  про ситуацію сучасного класичного балету в Україні і світі, пояснювали що саме цінується в класичному балеті, яких помилок припускаються деякі педагоги виховуючі своїх учнів, що хотілося б покращити, або навпаки, розвивати  в мистецтві балету судячи з ситуації його сучасного стану.
 З російським балетним критиком – Максовим Александром Ігоревичем я розмовляла про стан театральної критики в Росії.
 Розпитувала  коментарі про конкурс членів жюрі – Абатурова Бориса Іановича (директор балетного конкурсу “Арабеск” в Пермі), та Алекса Урсуляка ( професор Мюнхенського університету музики та виконавських мистецтв, педпгого Мюнхенського театру балету (канада – австрія), який, доречі, навчався в Києві, а батьки його походять з Бродів. Отже, ми з ним мали прекрасну нагоду поспілкуватись українською!
 Крім них, я спілкувалася із талановитими учасниками, цілком ймовірно майбутніми світовими балетними зірками, які є переможцями багатьох престижних  міжнародних конкурсів, і деякі вже мають не маленький досвід роботи в різних театрах світу. Коли дивишся на їх тяжку працю, на те, як важко дістаються перемоги, на те скільки взагалі часу вони віддають обраній справі,  дивуєшся наскільки серйозні, працьовиті і водночас скромні ці діти! У мене це викликало відчуття щирого захоплення і поваги!
  Балет – це одна з найкрасивіших, і, водночас, найжорстокіших і найнебезпечніших професій. Травми – це річ, від якої не застраховані жодна балерина чи танцівник. Звичайно, їм можна запобігти, але для цього треба мати величезний досвід і самодисципліну, яка не дозволяє бодай трохи розслабитися під час підготовки до виходу на сцену, та заставляє дуже уважно і серйозно відноситись до уроків і репетицій.
Однак, на конкурсі брали участь хоч і доволі досвідчені конкурсанти, проте все одно, вони ще достатньо юні, і вочевидь ще не завжди можуть повністю володіти собою і вміти правильно розподілити сили під час репетицій, не “перестаратися”. Адже всі дуже хвилювалися, особливо ближче до фіналу. Тож на цьому конкурсі не обійшлося від дуже прикрих і печальних випадків. Я маю на увазі ті травми, які не дали пройти в останній третій тур таким бликовичним танцівнкам як Єльдар Сарсембаєв (Казахстан) та  Олександр Скулкін (Україна). Однак, Єльдар, який незважаючи на те, що випадковий вивіх ступні на самому початку виступу в третьому турі(він дуже високо стрибнув і невдало приземлився , підвернувши ногу) не дав  йому закінчити третій тур, настільки зумів проявити себе протягом двох перших турів,  підкорити собі не тільки публіку(яка аплодувала одразу, тільки но він з`явлався на сцені), але й членів жюрі, що отримав приз глядацьких симпатій, та друге місце в старшій категорії без участі в третьому турі! Юний Олександр Скулкін, учасник молодшої групи, який за висловом жюрі йшов на золоту медаль, однак теж невдало приземлився на коліно саме під час репетиції третього туру, і сильно травмував його, отримав спеціальний приз від членів жюрі – премію ім. Юрія Станішевського.

Звичайно хотілося спілкуватися ще, бо незважаючи на те, що я познайомилася і розмовляла з багатьма цікавими людьми, ще більше тих, до кого я не “дійшла”.   Адже все встигнути не можливо, програма була занадто насиченою!
 І хоча взяти інтерв`ю у справжньої легенди, і, як виразився В.Писарев – титану балетного мистецтва, видатному  хореографу, незмінному голові жюрі протягом усіх конкурсів Лифаря – Юрія Миколайовича Григоровича мені так і не вдалося, я все ж таки мала можливість подарувати йому кільки номерів нашої “Кози,” та послухати його чудові відповіді – розповіді, на прес- конференції. Так само як і Володимира Писарева – людини, без якої цього свята просто б не було!

Сліжд також відмітити що конкурс був підтриманий на державному рівні мінесткрством культури, був проведений під патронатом Людмили Янукович, яка вручила спеціальний приз – кришталеву троянду(символ Донецька) Хомура Юрі (Японія). Організатором та основним спонсором конкурсу виступив благодійний фонд “Творчій олімп” – засновники якого – народний артист України Вадим Писарев, та депутат Донецької обласної ради Владислав Дрегер.

Вражень надзичайно багато, написати про все , або виділити найнеобхідніше одразу дуже складно. Тому я поділилася з тими  хто прочитає ці рядки лише загальним враженням, яке ще дуже свіже в моїй уяві, і обіцяю написати вже більш детельні подробиці незабаром, але основну статтю на цю тему- чекайте вже в наступному номері нашого журналу, який вже от- от потрапить до рук наших шанувальників.
 Насамкінець хочу підкреслити, що важко переоцінити важливість того, що конкурс відновлено та ще й на такому високому рівні, про що щиро казали всі – і жюрі і учасники, і що можу підтвердити я сама!  Можна лише дякувати пану Вадиму за таку титанічну справу і побажати довгого щасливого життя цьому конкурсу, який, без перебільшення,  підіймає на дуже високий щабель престиж України як культурної держави в цілому світі, та,  сподіваюся, підніме  на новий щабель і так досить високий рівень балету в нашій державі!

 Юлія Поліщук

Тра 26

Замовляйте журнал за ціною видавця. Це можна зробити за адресою: journal_koza@ukr.net

02.jpg

20 грн.

.

2.jpg

25 грн.

.

21.jpg

30 грн.

.

4.jpg

35 грн.

.

8.jpg

40 грн.

.

003-w.jpg

Шалені пілот  диск  пєси

(№ 7 + “Шалені козюльки” + диск “Голос театру” + книга драматургії + газета “На власні очі”)

75 грн.

.

“Шалені козюльки”

№ пілот

Шалені пілот

30 грн.

.

№1

Шалені козюльки 1

35 грн.

.

№2

Шалені 2

35 грн.