Жов 14

01.jpg

Каріне Єгіазарян – в 1997 році закінчила Єреванське державне художнє училище ім. П.Терлемезяна (відділення дизайну), в 2004-му – Єреванський державний інститут театру та кіно (факультет сценографії). З 2005 року член Спілки художників Вірменії.

Працювала художником Студії мультиплікаційних фільмів під керівництвом Р.Саакаяна при “Вірменфільмі”. Багаторічний учасник державних групових виставок, організованих СТД Вірменії і Спілки художників Вірменії, а також міжнародних театральних фестивалів. В 2008-му нагороджена національною театральною премією “Артавазд” за кращу сценографію до вистави “Ак-Ак” за повістю М.Гоголя “Шинель” у Єреванському державному театрі ляльо ім. Ов.Туманяна (реж. Р.Бабаян).

01a.jpg

-Театр ляльок один з найспецифічніших та цікавих жанрів театрального мистецтва, чим сааме він привабив Вас?

Привабив саме своєю специфічність та цікавістью. Він має свою чітку форму, але при цьому достатньо абстрактний. Ляльковий жанр – це велике випробування творчого потенціалу художника. Технічна частина (механізація ляльки, її зручність для ляльковода, як вона буде працювати з реальними акторами в живих планах, якщо вони є), частенько створює  перепони, та чим вони складніші, тим інтенсивніше хочеться їх подолати. І якщо тобі це вдасться, твоє неживе, здавалося б, створіння, з єдиною заданою тобою мімікою, котра водночас вміє висловлювати всі можливіемоції, виплескує все це у глядацьку залу. В підсумку все перемішується у дзеркальному відображенні сцени – люди люди наче ляльки і навпаки.

01b.jpg

– Ви маєте можливість реалізувати в реальних постановках своє бачення театру, чи ні? Чи відчуваєте Ви існування запиту на стандартні, загальноприйняті сценографічні рішення вистави з боку режисерів ,та керівництва театрів?

Реалізувати початковий задум повністю не вдається, театр – колективне мистецтво з повністю не контрольованим рухом. Та всеж зберегти його стрижень, навіть за недуже виликого бюджету,можливо. Питання полягає в тому хто і для чого займається театром. Загальноприйнятий стандарт завжди буде мати популярність – це неминуче. Якщо режиссер ставить постановку в популярному жанрі з самого початку має суто комерційну мету – будь ласка, таке теж буває,це нормально. В моєму “послужному списку” таких постановок немає, можливо, коли-небудьвони і з`являться, але заразхочеться вирішувати інші завдання, бути співучасником вистав, які мають художню цінність. Хочеться максимально витрачати енергію на те, що тобі цікаво.

01c.jpg

– У Вірменії театр ляльок –це театр для дітей? Чи все ж його сприймають як театр з широким репертуаром для «дорослого» глядача?

Звичайно, переважно сприймають як театр для дітей. Сприйняття театральної ляльки, як  ляльку для дитячих забавлянок настільки вкорінилося, що цей стереотип важко зруйнувати, але наша вистава за  оповіданням М.Гоголя “Шинель”, поставлена в театрі  ім. Ов. Туманяна, дуже цьому сприяла. Вираз облич глядачів після вистави кардинально змінювалося. Іхні очі були сповнені подивомвід того, що лялька соєю сутністю та грою змогла настільки їх розхвилювати і навіть довести до сліз.

01d.jpg

– Чи можна назвати Вас прихильником класичних технологій в сценографії та  виготовленні самих ляльок? Має для Вас значення експеримент у технічній частині роботи?

Я прихильниця тих технологій,які призводять до реалізації задуму. Звичайно, володіння класичними технічними засобами ценографії, а також механізації ляльок дозволяє створити надійну базу, водночас  з`являється сміливість для експерементів. Нерідко знайдена технічна хитрість  дає найкращий результат візуального впливу.  Чарівність полягає у творчому тандемі з технічними працівнмками театрутому.

01f.jpg

– Чи є відчуття інформаційної кризи в сфері театрального мистецтва у Вірменії? Чи існує доступ до театрального процессу інших країн?

Зараз існує велике джерело інформації – інтернет. Він якось заповнює білі плями не дуже активного живого спілкування в сучасних проектах з іншими країнами, та всеж відчуття кризи є. Шкожа, оскільки зазвичай від батьків різних національностей народжуються красиві й талановиті діти.

01g.jpg

-Чи не з`являлося у Вас створити власний театр,поза державною структурою?

Ооо… бажання є! Але поки тільки на рівні бажання. Це величезна відповідальність за все. Треба бути готовим до цього…

01h.jpg

– Ви були відзначені державною  премією «Артавазд» за виставу «Ак-Ак» (за оповіданням М.Гоголя «Шинель»), яке Ваше ставлення до державних нагород? Впливають вони на щось у творчому житті? Чи це просто приємна формальність?

Скоріше за все, для мене приємна  формальність, котра трохи потішила мої амбіції, та ніяк не вплинула на моє ставлення до театрального мистецтва, ні на будь що у творчому житті. Хоч я вважаю, що держпремії потрібні обов`язково, тим більше якщо вони присуджуються виставам театру ляльок, тоді така держава не помре ніколи ))).

01i.jpg

-Як Ви вважаєте, зараз вірменському театру більш необхідно звертатися до європейської драматургії,чи всеж до рідної вірменської?

Для розвитку і підтримки  зацікавленості підійде  будь яка драматургія, чи то вірменська, чи європейська, азійська ба навіть африканська. Головне, щоби вона давала можливість глядачу дивуватися. Дивуватися побаченому,дивуватися самому собі через те, що він , здавалося б, такий досвідчений, ще здатен на таке почуття.

01j.jpg

– Чи Ви займаєтеся ще якимось напрямком мистецтва, окрім театру?

Займаюся поліграфічним дизайном, зокрема, оформленням архітектурно – інтер`єрного журналу. Роблю це із задоволенням, але привілей МРІЇ залишається за театром.

01k.jpg

– Маєте бажання попрацювати в драматичному, або музичному театрі з живими акторами?

Театр настільки для мене спокусливий, що зваблює усіма своїми формами, але ляльки іноді настільки вимогливі і велелюбні, що примушують зберігати їм вірність.

01m.jpg