Кві 13

1.jpg

Катерина Петриченко, провідний науковий співробітник відділу використання інформації документів ЦДАЗУ

Всесвітній день театру (World Theatre Day), встановлений в 1961 році IX конгресом Міжнародного інституту театру (International Theatre Institute, ITI), щорічно 27 березня відзначається Центрами ITI і міжнародними театральними товариствами. З нагоди цієї дати в Центральному державному архіві зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) було відкрито он-лайн виставку, присвячену українському театру за кордоном. На основі документів, що зберігаються в ЦДАЗУ, у експозиції представлено виникнення, розвиток і становлення театрального життя українців зарубіжжя у період з 1914 по 1995 рр. Виставка складається з трьох розділів.
У першому розділі представлені документи, які демонструють зародження театрального життя у військових таборах, в яких опинилися українці під час Першої Світової війни та після завершення українських визвольних змагань. Наприклад, неабиякий інтерес представляє посвідчення члена «Драматичного Товариства ім. І. Котляревського» у фрайштадтському таборі Сергія Антоненка, яке датується 1915 р. [1], а також фотографії декорацій та сцени з вистави згаданого колективу [2]. Крім того, на виставці експоновані матеріали, що відображають існування численних драматичних товариств і театрів у Ланцуті, Щипіорно, Німецькому Яблонному, Фрайштадті: театру Української бригади ім. Винниченка [3], таборового театру імені Т. Шевченка [4], Драматичного товариства ім. М. Садовського [5], Драматичного Товариства ім. Івана Котляревського [6]. У таборових часописах міститься інформація про вистави, приділено багато уваги позитивам та недолікам організації театрального життя, що свідчить про неабиякий інтерес українців до культурного життя навіть за складних життєвих обставин, в умовах вигнання.
Другий розділ виставки присвячений Українському народному театру (УНТ) у Пряшеві, що розпочав свою діяльність 2 березня 1946 р. завдяки заходам Івана Гриця [7]. До його появи театральне життя українців у Словаччині мало аматорський характер. В основу експозиції увійшли документи з «Колекції документів про театральне та музичне життя, зібраних українцями в Словаччині» (ф. 16). Робота УНТ ілюстрована програмками вистав, фотографій театрального життя. Особливо цінним є документ, в якому висвітлено підсумок роботи театру за 10 років його існування – 1946-1956 рр. [8]. Крім того, в експозиції вміщено машинопис драми «Золоті ключі срібної землі» (1955) Василя Степановича Ґренджі-Донського (1897–1974) – видатного українського письменника та драматурга, який з кінця 1939 р. жив і творив у еміграції в Словаччині [9].
Третій розділ знайомить із театральним життям українців у Канаді та США. Театральне мистецтво у вигляді аматорських гуртків в цих країнах зародилося на межі ХІХ–ХХ ст., про що свідчить фотографія 1914 р., на якій зображено Просвітньо-драматичне Товариство ім. Марії Заньковецької у Вінніпезі [10]. У середині ХХ ст. українське театральне життя пожвавилося завдяки прибуттю нових творчих сил. На чолі театральних колективів стали професійні актори та режисери: Володимир Блавацький (1900–1953), який з 1949 р. жив і працював у США; подружжя Йосипа Гірняка (1895–1989) та Олімпії Добровольської (1892–1990), котрі з 1947 р. продовжили свою театральну діяльність у США та ін. Експонується документ з переліком ролей В. Блавацького, зіграних на еміграції [11]. Становлення таланту О. Добровольської та Й. Гірняка висвітлюється у критичній статті до вистави Лесі Українки «Оргія», вміщеній у часописі «Арка» [12]. Окрему увагу в розділі відведено зразкам драматичних творів, серед яких найбільш повно представлені машинописи п’єс Ганни Черінь (нар. 1954 р.), української письменниці, яка з 1950 р. проживає у США: «Свої люди» [13], «Дорога до Києва» [14], «Чекаючи святого Миколая» [15].
Історія українського театру на еміграції тісно пов’язана також і з розвитком театрознавства. Саме театральним критикам, які діяли і творили у США та Канаді, присвячена остання частина виставки. Серед них: В. Ревуцький (1910–2010) [16], Н. Ґеркен-Русова (1897–1989) [17], Ю. Шерех (1908–2002) [18]. Їх портрети та праці представлені в експозиції.
Отже, виставка он-лайн «Театральне життя українців за кордоном (за документами ЦДАЗУ)», розміщена на сайті ЦДАЗУ, охоплює основні етапи розвитку українського театру на еміграції. Експозиція може представляти інтерес як для фахівців, так і широкого кола громадськості, оскільки вводить в обіг маловідомі фотографії та документи, відкриваючи великий пласт культурної спадщини України.

Адреса виставки на сайті ЦДАЗУ: http://www.tsdazu.gov.ua/ua/online/47-all/346-2013-03-28-10-05-05.html.

Література та примітки:

1. Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 4.
2. ЦДАЗУ. – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 3, 27.
3. ЦДАЗУ. – Ф. 15. – Оп. 1. – Спр.71. – Арк. 26.
4. ЦДАЗУ. – Ф. 16 – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 1.
5. ЦДАЗУ. – Ф. 12. – Оп. 2. – Спр. 57. – Арк. 22 зв.
6. ЦДАЗУ. – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк.27.
7. Шереґій Ю. Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року. – Нью Йорк; Париж; Сідней; Торонто; Пряшів; Львів, 1993. – С. 331.
8. ЦДАЗУ. – Ф. 16. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 56 зв.
9. ЦДАЗУ. – Ф. 13. – Оп. 3. – Спр. 3. – Арк. 1, 12.
10. Марунчак М. Г. Історія українців Канади. – Вінніпег: Вільна Академія наук, 1991. – Т. І. – С. 181.
11. Ревуцький В. В орбіті світового театру. – Київ – Харків – Нью – Йорк: 1995. – С. 218.
12. ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 57, арк. 43.
13. ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 1, арк. 1.
14. ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 2, арк. 10.
15. ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, арк. 36.
16. Ревуцький В. П’ять великих акторів української сцени. – Париж: Видання Першої Української Друкарні у Франції, 1955.
17. Ґеркен-Русова Н. Героїчний театр. – Лондон: Накладом Української Видавничої Спілки, 1957.
18. Шерех Ю. Друга черга. Література. Театр. Ідеології. – Б /м.: Сучасність, 1978