Шалені козюльки

2012-го року вийшов пілотний номер журналу «Шалені козюльки» у вигляді одного з додатків до 7-го номера «Незалежного театрального журналу Коза». В жовтні 2013 року побачив світ перший, самостійний номер єдиного в Україні дитячого театрального журналу «Шалені козюльки». Кожен номер журналу, як власне і журналу «Коза» — це окремий творчий проект, в створені якого бере участь команда організаторів і запрошених митців. В такому самому складі ця команда ніколи не збирається вдруге. Саме тому кожен номер журналу виходить унікальним і неповторним.

Представляємо зміст першого номера «Шалених козюльок», а також його авторів і творців, кожен із яких розповідає про своє ставлення до театру (адже журнал театральний) і до журналів «Коза» і «Шалені козюльки». Чому саме вони погодились взяти участь у цьому творчому проекті?! Отже:

обкладинка

Обкладинка

художник — Юлія  Поліщук 

Богдан Поліщук — художник-сценограф. Засновник і автор ідеї створення журналу

Богдан Поліщук

 Народився  в 1986 р. в м. Одеса в тому ж році переїхав в Миколаїв. Закінчив миколаївську художню школу, в 2005 р. Миколаївське державне вище училище культури, факультет декоративно – ужиткового мистецтва. В 2011 р. і закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, кафедра сценографії та екраних мистецтв ( м. Київ). Засновник ( 2009 р), автор і видавець «Незалежного театрального журналу коза». Організатор і учасник низки художніх проектів і виставок. Працює як художник-сценограф. Реалізовані вистави: 2011 р. – «Лісова пісня» Львівський академічний театр ім. Л.Курбаса. Режисер – А.Приходько 2012 р. – «Райськеє діло» Національний академічний драматичний  театр ім.І.Франка (м.Київ).  Режисер – А.Приходько

Контакти:  polishchukbogdan@gmail.com

1. Питання про ставлення до театру для мене досить неоднозначне , адже я, так само як і Олена, професійно пов’язан з цім світом як професійний сценограф, який витратив 6 років на навчання в цій галузі, а потім вже й роботу по інший бік лаштунків. Ми стали скоріше частиною театру ніж його глядачами чи гостями. Якщо говорити які почуття і настрій ми очікуємо отримати від перегляду вистав або робочого процесу над ним… не думаю, що ми принципово будемо наполягати на розумінні театру лише як філософської моделі,ні! Театр може бути різним: розважальним, інтелектуальним чи обрядовим, головне, щоб це було мистецтво. Для нас важливо перед усім естетична краса та щирість як у якості “зробленості”  вистави або дійства так і щирість самих задумів та ідей закладених у постановку. І, звичайно ж, театр сьогодні це розкіш у хорошому розумінні цього слова.

2. Ідея створити журнал про театр для дітей є цілком природною і логічною, оскільки, створюючи і саму “Козу” ми заповнювали прогалину, вільну нішу у світі українських видань і з часом відчули, що є така ж прогалина і у сфері дитячих періодичних видань. Мальовані дитячі журнали майже замінили більш дешеві і “поточні” комп’ютеризовані ( в плані оформлення) видання. А що вже казати про те, що дитячих періодичних видань саме про мистецтво звсім мало, а ще точніше, то нам вони й непопадалися. Тож ми подумали, що варто з нашого боку запропонувати свій варіант рішення цього питання. До того ж, за 4 роки існування “Кози” ми почали орієнтуватися в тому хто є наша аудиторія і помітили, що серед наших постійних читачів, замовників та друзів є ціла купа БАТЬКІВ!  тобто і у наших дорослих читачів є діти які з радістю б читали таку от “Козу” створену спеціально для них 🙂 Ну якщо в кількох словах то ось так все і виглядає.. .

Олена Поліщук — художник-сценограф. Засновник і автор ідеї створення журналу

Олена Поліщук

Народилася в 1985р.  в м.Києві. В 2003 р. закінчила ДХСШ ім. Т.Шевченка, в 2009 національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, кафедра сценографії та екраних мистецтв ( м. Київ).  Засновник ( 2009 р.) і  автор «Незалежного театрального журналу коза».  Організатор і учасних низки художніх  проектів і виставок. 2008-2011 – помічник головного художника в Театрі на Подолі (м.Київ) З 2011 – провідний науковий співробітник в Музеї книги і друкарства України ( м.Київ) Як художник – постановник поставила ряд вистав: 1. «Літній вечір в раю» Театр на Подолі (м.Київ), режисер В.Малахов, 2. «Зачарований чумак» Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва ( м.Київ), режисер Л.Моспан-Шульга 3. «Вітер шумить в тополях» («Подранки»), режисер К.Кожухова (м.Київ) 4. Художник по костюмах вистави «Про Чуму, Ахмеда та Грицька Кобилячу-смерть» театр – студія Володимира Завальнюка, режисер В.Завальнюк.

Контакти: zamrijana@ukr.net

1.Театр це – точка перетину різних мистецтв. Це спільне творення чогось великого, принаймі хочеться в це вірити, і мені приємно бути долученою до цього процесу як співтворця. Мені подобаються ілюзії які можна створювати в театрі, подобається залишатись трохи дитиною.

2. На питання про те як  і чому ми вирішили створити дитячий журнал «Шалені козюльки» Богдан відповів. Я з ним цілком погоджуюсь!

Юлія Поліщук — художник. Головний редактор «Шалених козюльок»

3

Народилася в  1982 р. в м. Одеса, а з 1986 року живу в Миколаєві, де закінчила        художню школу та в 2004 філію Київського національного університету  культури і мистецвтв за фахом : художник-майстер декоративно – житкового мистецтва, викладач. 2003 –  2005 – викладач Миколаївського вищого училища культури  на кафедрі         образотворчого мистецтва. В 2010 році отримала другу вищу освіту в Українській академії друкарства м.                Львів), за фахом  книжкова графіка та дизайн друкованої продукції В якості художника ілюстратора та дизайнеза книги  співпрацює з  видавництвами: «Світ дитини» ( м.Львів), «Свідчадо» ( м.Львів),  “Навчальна  книга – Богдан» ( м.Тернопіль), «Аверс» (м.Львів), журнал «Малятко» ( м.Київ), журнал «Світ дитини» ( м.Львів) З  2009 р.  є одним із авторів «Незалежного тетатрального журналу коза», а з 2013 – головним редактором «Шалених козюльок» Контакти: panyuzya_123@ukr.net

1. Театр любила завжди, коли приїжджаю в якесь нове місто і маю час – обов`язково стараюся потрапити до якось театру, особливо, якщо це театр опери і балету!  Театр завжди сприймаю як свято, як можливість отримати яскраві враження та емоції. Театральне мистецтво є найбільш впливовим на емоційний стан людини, адже театральне дійство є синтизом багатьох ( практично всіх) мистецтв. До того ж, на відміну від кіно – воно завжди ексклюзивне.  Адже вистава відбувається тут і зараз, а вдругий раз щось буде вже трошки по-іншому!

2.  Якось ми з Богданом розмовляли по телефону і він запропанував мені займатися «Козюльками». Я відповіла, що спробую. І от, “мій” перший номер вже можна потримати в руках і погортати. Особисто мені він подобається я задоволена результатом. Я хотіла щоб журнал мав різноманітні теми , був би цікавим і пізнавальним для дітей які вже усвідомлюють що таке театр, люблять і свідомо цікавляться його світом. Щоб вони були більш свідомим глядачами! «Козу» і тепер «Козюльки» я завжди сприймала як якусь творчу експерементальну лабораторію. Особисто для мене оформлювати, писати статті, брати інтерв`ю для журналу, їздити на різні фестивалі – це можливість розширити свої творчі обрії, можливість познайомитися і зробити щось спільне з багатьма цікавими людьми із мистецького середовища. А робота в якості головного редактора, ще й можливість реалізувати своє розуміння того,  яким має бути дитячий журнал про театр.

Галина Листвак — редактор, викладач. Літературний редактор «Шалених козюльок»

Галя2

Народилася 1988 року у Львові.  В 2009 році закінчила Українську академію друкарства за спеціальністю «Видавнича справа та редагування».  Нещодавно захистила дисертацію про видавниче втілення «книги художника», з 2011 року викладаю на рідній кафедрі.  Дописую на сайт культурно-видавничого проекту «Читомо», принагідно редагую різні тексти і цікавлюся тим, як мистецтво може впливати на процес навчання.

Контакти: halyna.lystvak@gmail.com

1. Для мене театр — це символ прихованих можливостей, які є в кожного. Це спосіб показати і побачити щось нове, чого ще ніде й ніколи не було. Актор може йти собі вулицею, і в натовпі його ніяк не відрізнити. Але ось він уже на сцені, і раптом у ньому яскравішають і проявляються ті риси, яких у ньому ніхто й не сподівався побачити. І ця несподіванка завжди захоплює.

2. Моє зацікавлення артбуками, «книгою художника» і взагалі всілякими незвичайними книжковими і довколакнижковими штуками звело мене з «Козою» і чудовими людьми, які її створюють. З часом ми стали хорошими друзями, а нічого кращого, аніж робити щось разом із друзями і однодумцями, немає. Тому коли Юля запропонувала редагувати «Шалені козюльки», це було ще однією нагодою долучитися до цікавої і творчої козячої справи.

Готуючи будь-яке видання, завжди хвилюєшся в момент, коли вперше береш свіженький, щойно надрукований примірник — хоча ніби й неодноразового переглянув його на екрані вздовж і впоперек, майже напам’ять знаєш текст. А з «Шаленими козюльками» це приємне хвилювання не минає — сторінки, написані художниками від руки, ніби оживають і припрошують до читання.

1.Зарецька

 1. Путівник театральною залою

текст і художнє оформлення — Олена Зарецька

Олена Зарецька — художник

Лена Зарецька

 Народилась і мешкаю в Києві з 1984 року. У 2009 закінчила НАОМА з фаху «Інтролігація та дизайн книги», працюю дизайнером-фрілансером, займаюсь виготовленням альбомів, блокнотів, книжок використовуючи інститутські навички з інтролігації (художнє оформлення книги та палітурки). Робити ілюстрації почала нещодавно, журнал «Шалені козюльки» – одне з перших видань. Але вже маю одне велике (як для початківця в цій справі) замовлення. Подяка Козюлькам! Контакти: zaretska.olenka@gmail.com

1. До театру ставлюсь з повагою, як до шановної розумної людини. На вистави ходжу не часто, але регулярно. Підсвідомо волію до академічного театру, але сучасні вистави теж викликають приємні враження. Часто, над переглянутим дійством думаю місяцями, згадую деталі, шукаю потаємний зміст… В перехідному віці музичний супровід однієї вистави в академічному київському театрі на декілька років перетворився в улюблену музику, яку я «до дир» заслухала на старенькому касетному плеєрі.

2. Журнали Коза і Шалені Козюльки, а особливо їх упорядники, викликають у мене повагу, порівняну хіба що з самим театром. В той час, як більшість знайомих  молодих художників (і я в тому числі) тільки багато говорять і мріють, а до діла не доходять, автори Кози роблять справу, яку я щиро вважаю титанічною. До того ж я обожнюю все створене руками, без використання комп’ютерного набору – і тут Коза і її Шалені  подружки просто вимагають зняти капелюхи і низько вклонитися. Ну, а якщо поменше хвалебних промов, то просто хочеться залучатися до цікавих художніх проектів і приймати участь у групових задумках в команді талановитих і завзятих людей, а не тільки самотньо шити блокноти.

2.Сарвіра ( Наталка)

2. Фантазером бути завжди цікаво

розмову вела — Юлія Поліщук

художнє оформлення — Анна Сарвіра

 Анна Сарвіра — художник

Аня Сарвіра

Народилась у Запоріжжі, виросла у Вінниці, мешкаю в Києві. Закінчила фізмат гімназію, хотіла стати програмістом, а стала ілюстратором. Навчалась в Національній академії образотворчого мистецтва і Архітектури в майстерні книжкової графіки під керівництвом Галіни Іванівни Галінської. Вже 8 років(жах, як час біжить) малюю ілюстрації для улюбленого журнала «Пізнайко», також співпрацюю з видавництвами «Грані-Т» та «Азбукварик», журналами «Професор Крейд», «Мамине Сонечко». Пишаюсь, що колись малювала для дуже класного журнала «Соняшник». Контакти: Тел.: 095 500 84 89 Anna.sarvira@gmail.com

1. Театр обожнюю, якось навчаючись в Академії  захопилась театром і ось досі не відпустило. Якось навіть була на театральних майстер-класах і відчула на собі – як воно, бути актором. Досвід цікавий, але ілюстратором бути краще, занадто це важко виступати перед купою людей.

2.Спвпрацювати з журналом вирішила бо, по-перше,  вважаю такий журнал дуже класною ідеєю і хотілось би її якось підтримати. По-друге, зараз часто малюю на комп’ютері, і вже хотілось щось намалювати руками, і тут як раз «Козюльки» стали при нагоді. Ну, і по-третє, писати від руки текст – було для мене викликом, ось я і вирішила спробувати.

3.Зоряна

 3. Мандрівка у світ театру

текст — Роксоляна Мисько-Пасічник

художнє оформлення — Зоряна Базілевич (BAZKA)

Роксоляна Мисько-Пасічник — музикознавець

Роксоляна

Народилася у Львові в 1962 р. у великій мистецькій родині Еммануїла і Надії Миськів. Навчалася у Львівській середній спеціальній музичній школі-інтернаті ім. С. Крушельницької (1970-1981), у 1986 р. закінчила історико-теоретичний факультет Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка, музикознавець. З 1995 р. працює в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької на посаді старшого наукового співробітника. Театральна атмосфера є близькою для Роксоляни Пасічник: “Дитячі спогади переносять за лаштунки Львівського оперного театру, де артисткою хору працювала мама і часто брала мене на вистави. У 6 років я навіть виступала на сцені у ролі сина Мадам Батерфляй (опера Дж. Пуччіні). Світ театру для мене розпочався з гримерки, де на моїх очах відбувалося казкове перевтілення моєї мами й інших жінок у персонажів різних народів з різних епох. Свої дитячі враження я описала у спогаді “Погляд з-за лаштунків: ностальгійний коментар до світлини” (журнал “Просценіум”, 2002, № 1)

1. Театр – це загадковий світ, який манить і дивує. Згадуючи свої дитячі враження, хочеться їх передати сучасним дітям, щоб вони також полюбили театр.

2. Ваш журнал “Коза” – це  витвір мистецтва.

Зоряна Базілевич — художник

Зоряна  

 Народилася у Львові в 1978 році.  Навчалася ЛДКДУМ ім.І.Труша і ЛНУ ім. І.Франка. Займаюся живописом та ілюстрацією. Також співпрацювала з театром «І люди, і ляльки» у Львові. Працюю як фрілансер.

Контакти:  www.bazzzka.com, e-mail – bazkalalka@gmail.com

1. Для мене театр цікавий, насамперед, як поєднання багатьох окремих видів мистецтва. А результатом цього поєднання  є виникнення самостійного мистецького твору. Для художника – театр, це шанс вийти зі своїх власних творчих стереотипів, це можливість творити у багатьох паралельних вимірах .  

2. Журнал про театр – це завжди потрібно. Журнал про театр для дітей – це ще й цікаво. «Козюльки» –  це театр у 2D! Я думаю, він потрібний і цікавий і для дітей, і для дорослих.

4.Света

  4. Театральна завіса

текст — Данута Білавич

художнє оформлення — Світлана Чернишева

Данута Білавич — науковий співробітник

данута

Народилася 6 грудня 1965 р. 1990 закінчила історико-теоретичний факультет Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка (зараз Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка). Від 1989 р. працюю у Музично- меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові, від 1995 р. – завідувач наукового відділу.

контакти:

e-mail: dana_muz@ukr.net

тел. +380508666495

1. Театр люблю за його особливу атмосферу небуденності, емоційного піднесення, очікування чогось особливого.

2. Співпрацюю з журналом “Коза”, бо хочу підтримати молодих, творчих, талановитих митців. Крім того, подобається в “Козі” як ідея, так і її втілення.

Світлана Чернишева — художник

Света

Вітаю! Мене звати Світлана Чернишева. Я художник та ілюстратор, родом з Півдня – міста Миколаєва, наразі живу і працюю у Львові. Художню освіту здобула в Миколаївському училищі культури та Українській Академії Друкарства. Працювала з видавництвом «Астролябія», зараз працюю дизайнером, співпрацюю з видавництвом «Світ», ілюструю книжки моїх друзів – письменників та втілюю в життя власні проекти.

Контакти: svetkache87@gmail.com

1. Признаюсь чесно – останнім часом відвідую театр не так часто як би хотілось  – але завжди із величезним задоволенням.  Для мене, театр – джерело цікавих ідей і натхнення, а також можливість хоча б на кілька годин поринути в інший дивний світ.

2. З журналом Коза співпрацюю з радістю – бо для мене це підхід  до театру з іншої сторони – не глядацької – шанс зазирнути за завісу. Крім того журнал запрошує до співпраці багатьох молодих художників з різних куточків України  – тож це чудова можливість познайомитись із цікавими і талановитими людьми.

5.Катя Рейда

5. Пригоди Кози в театрі. Комікс    

   сюжет — Богдан Поліщук

художнє оформлення — Катерина Рейда

Катерина Рейда — художник

Катя Рейда

2005-2011 рр. –  навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. ( м.Київ) В 2011 р. закінчила академію в ступені “магістра” за фахом “художник -графік,  дизайнер книги” Працюю в різних сфнрах повязаних з мистецтвом. 2013 р. – персональна виставка  “Начало. На початку шляху” ( м. Кам`янець – Подільський)
контакти: e-mail: izbywka01@gmail.com

1.  Відношення до театру своєрідне. Відвідувала кілька разів, залишилась задоволена самим процесом підготовки і відвідання культурної події. Але хотілося б бачити більше свіжої, юної, безмежної фантазії в художньому оформлені і самих постановках. Від знайомих чула дуже  схвальні  відгуки про виставу “Тев`є  – молочник”, маю плани відвідати цю виставу. Дуже шкода, що мені вже не пощастить побачити на сцені  Ступку Б.С!

2.  Про журнал “Коза”  дізналася під час навчанні в академії.  Знаючи, що головні редактори талановиті  хлопці та дівчата,  захотілось з ними співпрацювати. Чому радію і зараз. Під час роботи познайомилась ще з багатьма прекрасними художниками. Пишаюся з тим, що переодично  співробітничаю з цим театральним журналом, приємно мати справу з людьми  які розуміються на мистецтві!

6.Я ( Василь інтерв`ю)

 6. Знайомтеся. Василь Малишка (інтерв’ю)

розмова і художнє оформлення — Юлія Поліщук

7.Катя Садовщкк (вірш)

7. “Я ввійшов до театру” Вірш

   текст — Василь Малишка

художнє оформлення — Катерина Сад ( Катерина Садовщук)

Катерина Сад (Катерина Садовщук) — художник

Катя Садовщук

Народилась у м. Білогорськ (Росія).  В 2009 р. закінчила Одеське художньо-театральне училище ім. М.Б.Грекова, факультет дизайну.  В 2013 р. закінчила Львівську Національну Академію Мистецтв, кафедра графічного дизайну , продовжує навчання в магістратурі ЛНАМ

З 2006 приймає участь у виставках в Одесі, Києві, Львові, бере участь у міжнародних пленерах та мистецьких акціях:
2011  Міжнародний мистецький проект «Літо артистичне у Крижові» (Польща,Крижов)
2012  Міжнародний мистецький проект «Літо артистичне у Крижові» (Польща,Крижов)
2012  «Oblicza Europy 2012» (Polsko-Niemiecka Współpraca Młodzieży). Календар на рік  призентація автопортретів молодих художників з країн: Польщі, Німечини, Росії, Білорусі.
2012   Персональна виставка « Чорно-біле» галерея “Пори року”(Україна, Львів
Роботи знаходяться в приватних колекціях Росії, Польщі, Німеччини та Нью Йорку.

1.Театр для мене – це окремий, напружений вимір в якому ти ніби бачиш життя з середини. Я ще довго згадуючи виставу знову ПРОЖИВАЮ – побачене. Отож театр , для мене – це ще один надихаючий простір.

2. Відношення до вашого журналу – я можу описати словом ” РЕТРО”- це ніби те що стосується минулого, але водночас дуже рідне-те що вже зараз стає унікальним- ручно мальовані ілюстрації і рукописний шрифт-в тому є свій неповторний шарм. Мені завжди хотілось долучитись до такої гарної рукотворчої справи- то так гарно знати що ти є однією з небагатьох унікальних складових такого винятково видання.

8.Оля Гайдуш

8. “Дивні створіння-люди”. П`єса

текст — Василь Малишка

художнє оформлення — Ольга Гайдуш 

Ольга Гайдуш — художник

Оля Гайдуш 1

Народилась 29 липня 1988 р. в місті Червоноград. З дитинства любила малювати і оформляти книги навчалась в Червоноградській художній школі. Тому й вступила в Українську академію друкарства. Зараз навчаюся в Дрогобицькому інституті Пресвятої Трійці на факультеті іконопису. Займаюся дизайном, графікою. Люблю подорожі і цікаві концерти.

1. Дуже люблю і поважаю театр і я дуже би хотіла щоб він в україні не занепадав і люди більше любили театр чим похід у бар.

2. Вперше побачила журнал ще тоді коли навчалась в Академіє друкарства і мені він дуже сподобався, я люблю усе оригінальне і вважаю що в Україні мало журналів достойних тільки непотрібний глянець) і коли мені запропонували оформити розвороти я дуже зраділа!

оголошення

9. Забави як шлях до внутрішньої свободи. Оголошення

художнє оформлення — Євген Спіжовий

Євген Спіжовий — дизайнер

spizh

 Мене звуть Євген, на прізвище Спіжовий. Точні дати, як правило, нікому не цікаві, тому напишу приблизно. Я народився і виріс у Києві, дуже люблю та поважаю це місто і країну в якій воно росташоване. По-закінченню школи втупив до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.інституту декоративно-прикладного мистецтва. У цьому інституті заклалася та сформувалася значна частина мого теперішнього світогляду. Там я познайомився з образотворчим мистецтвом, з дизайном як способом мишлення, з українським народним фольклором та каліграфією. Усі ці речі і досі складають чи не найбільшу частину мого життя. по закінченні інституту багато чого відбувалося у моєму житті, важко перелічити все у одному абзаці, власне я цим і не буду займатися. Зараз я працюю дизайнером у чудовій компанії з чудовими людьми. Сподіваюся що далі все буде лише краще та цікавіше.

1.Моє ставлення до театру, ясна річ, позитивне. Але театрознавцем назвати себе я не можу. На сьогоднішній день, театр для мене є чимсь загадковим та не до кінця пізнанним. Звісно, я можу сказати сподобалася мені та чи інша вистава, у мене є улюблені київські театри, але навряд я зможу обгрунтовано висловитись з приводу якихось більш глибинних речей, того що по за межами формального сприйняття. Я певен, що моє серйозне знайомство з театром ще попереду.

2. Чому я співпрацюю з Козою? Тому, що ” А хто коли не я?” Я знаю що Коза тримається та розвивається завдяки лише безмежному інтузіазму певних людей, які вкладають у створення кожного номеру свій час, свої гроші, своє терпіння і свою любов. І лише Богу відомо що вони отримують взамін. Я зичу цим людям, і тобі, Юля, також (це можна не включати у текст ), лише ще більше добра, ще більше любові, та великих амбіцій. І не дивлячись на сучасні темпи життя, завжди буду намагатися викарбувати час, щоб вкласти і свій, нехай зовсім маленьки, вклад у цей чудовий проект.

 Таємниця забцтих ляльок(розворот)

10. Таємниця забутих ляльок. Казка, ІІ розділ

текст — Олександр Гаврош

художнє оформлення — Юлія Поліщук

словничок 1

11. Словничок юного театрала

текст — Юлія Поліщук

художнє оформлення — Тетяна Цюпка

Тетяна Цюпка – художник

Таня Цюпка

Тетяна Цюпка з’явилася на світ в 1987 р. у м. Львові. В 2011 р. закінчила Львівську національну академію мистецтв, факультет дизайну за спеціальністю графічний дизайнер. У 2013 р. перебувала на піврічній стипендії «Gaude Polonia» у Краківській академії мистецтв імені Яна Матейки на студії проектування плакату. Зараз працює в галузі станкової графіки, ілюстрації та графічного дизайну. Місце праці – дизайн-студія «Gram».

Контакти: tanya.tsyupka.t@gmail.com

1. Люблю театр – завжди свіжі теми для роздумів, атмосфера небуденності.

2. Ваш журнал зацікавлює своїм нестандартом. Виникає всередині мене питання: «Чому Ви такі, а не такі як всі»? Це зачіпає і дає виклик собі. Як результат – спробую! Не жалію.

 

Насолоджуйтесь!

 

.

.

«Шалені козюльки» №2